Вільям Грін Міллер

Посол Вільям Грін Міллер прибув в Україну у жовтні 1993 року. Досвід, надбаний ним в результаті роботи у сфері міжнародних відносин і оборонної політики як у виконавчій, так і в законодавчій гілках влади, було поглиблено викладанням в університетах та керівництвом неурядовими організаціями, що спеціалізуються на міжнародній політиці.

Отримавши освіту у коледжі Вільямс, в Оксфордському та Гарвардському університетах, Посол Міллер приступив до дипломатичної служби у 1959 році, працюючи п'ять років в Ірані, а потім у Вашінгтоні на посаді спеціального помічника у штаті Держсекретаря Дена Раска.

Посол Міллер почав працювати в Сенаті США у 1967 році під час війни у В'єтнамі; він був радником сенатора Джона Шермана Купера з питань міжнародної політики, контролю за озброєнням і оборонної політики. Посол Міллер відіграв важливу роль у створенні законів, що призвели до завершення війни у В'єтнамі. Він також доклав зусиль, аби ратифікація договорів про обмеження стратегічного озброєння (SALT I) та антибалістичних ракет (АВМ) пройшла успішно. Його діяльність як завідувача кадрами трьох сенатських комітетів призвела до конструктивного розв'язання проблем, пов'язаних з непередбачуваними національними катастрофами і повноваженнями Президента під час непередбачуваних національних катастроф, під час війни, національними зобов'язаннями та конституційним наглядом за роботою розвідки США. Він також займався широким колом проблем міжнародної політики, контролю за озброєнням і питаннями оборони. У 1981 році Сенат США прийняв спеціальну резолюцію, у якій було відзначено особливий внесок Посла Міллера, його самовідданість, вірність, чесність і якісну роботу.

З 1981 по 1983 роки Посол Міллер працював на посадах заступника декана і викладача міжнародної політики Флетчерської юридично-дипломатичної школи університету Тафт. Перебуваючи на посаді молодшого наукового співробітника у Гарвардському інституті політології у 1986 році, він досліджував міжнародну політику і питання оборони. У 1986 році Посол Міллер повернувся у Вашінгтон як президент Комітету США з американсько-радянських відносин. Він часто мандрував Радянським Союзом і на власні очі спостерігав за змінами, що там відбувалися. Перебуваючи на посаді президента Міжнародного фонду під час перебудови, Посол працював з Андрієм Сахаровим, Тетяною Заславською, Євгеном Веліховим, Роальдом Сагдєєвим, Робертом МакНамарою, Джеромом Вайзнером, отцем Теодором Хесбугром та іншими над питаннями прав людини, контрою за озброєнням, охорони навколишнього середовища, важливими для США і Радянського Союзу політичними та економічними питаннями. Він був головним консультантом Фонду Джона і Кетрин МакАртур і президентом Комітету з питань американсько-російських відносин. Посол Міллер багато писав на теми міжнародної політики і оборони, а у 1984 році "за видатний внесок і самовіддану працю на користь суспільства" його обрали членом Національної академії державного управління. Він є членом Ради з питань міжнародних відносин Міжнародного інституту стратегічних досліджень та Інституту Близького Сходу. Посол Міллер одружений із Сюзанною Ліслі Міллер. У них два сини: Вільям і Кристофер.